Як і щороку, 26 квітня Україна відзначає роковини Чорнобильської катастрофи. 38 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській АЕС сталася найбільша і найстрашніша за своїми наслідками техногенна радіаційна аварія. Внаслідок вибуху і руйнування 4 реактора ЧАЕС тонни радіоактивних елементів потрапили у зовнішнє середовище. Приблизно 3,5 млн. людей вважаються потерпілими від цієї катастрофи, 600 тисяч осіб стали учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Роботи над «загоєнням цієї радіоактивної рани планети» тривають досі, особливо це питання загострилось після брутальної злочинної поведінки російських окупантів у зоні ЧАЕС. 

Ці та інші питання обговорили і учні нашої  школи під час тематичних  бесід, годин спілкування  та інших заходів з відзначення річниці Чорнобильської трагедії.

Так, 25 квітня учні 6 класу поринули у історичний екскурс  «Чорнобиль: катастрофа планетарного масштабу» .

 Учні 7та 8 класів 26 квітня провели годину пам'яті «Чорнобиль без права на забуття».

Інформаційний огляд «Екологічні наслідки Чорнобиля» в цей день зробили учні 9 класу. Інформаційна година «Іншої землі у нас не буде, нам потрібно нашу зберегти» провели у 4 класі.

5 клас обговорював відео презентацію «Чорнобиль не має минулого часу».

 

Разом з бібліотекарем закладу учні переглянули  презентацію яка містить світлини ліквідації аварії на ЧАЕС, одяг та речі ліквідаторів, книги, присвячені події та пам’яті тих, хто загинув рятуючи світ від Чорнобильської катастрофи. 

  Здобувачі освіти  дізналися чимало нової інформації про перші години після вибуху та замовчування радянської влади, про самовіддану роботу ліквідаторів аварії, про будівництво саркофагу, а також наслідки тієї страшної аварії, які досі відчувають на собі і природа, і люди.

Пам’ятаємо про Чорнобильську катастрофу, дякуємо всім, хто виявив жертовність та мужність, виконуючи свій професійний і громадянський обов’язок – персоналу ЧАЕС, пожежникам, військовослужбовцям, ученим, медикам, які брали участь у ліквідації наслідків цієї аварії.

Дякуємо Збройним Силам України за захист української землі від окупанта!

 

 

Безпека на воді: правила поведінки 

та надання домедичної допомоги.

Правила поведінки на воді

    Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності зможе надати допомогу тому, хто потрапив у біду.

    Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

– правильний вибір та обладнання місць купання;

– навчання дорослих і дітей плаванню;

– суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах;

– постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1.     Категорично забороняється купання в нетверезому стані

2.     Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях. В технічних водоймах купання заборонене.

3.     Відпочивати на воді у світлу частину доби.

4.       Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години.

5.     Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

6.     У воді варто знаходитися не більше 15 хвилин.

7.     Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.

8. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

9. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища.

10. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

    Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, не гоніться за швидкістю просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань.

На воді забороняється:

1.     Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.

2.     Вилазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

3.     Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

4.     Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

5.     Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

6.     Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.

7.     Вживати спиртні напої під час купання.

8.     Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.

9.     Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

12. Дітям, які не вміють плавати, заходити глибше, ніж до пояса.

13. Купання дітей без супроводу дорослих.

    Забороняється купання у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках і інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не визначені як місця масового відпочинку громадян біля води. Відповідальність за безпеку дітей під час купання покладається на батьків або дорослого підготовленого керівника групи дітей!

    Дітей, які не вміють плавати, необхідно купати окремо від інших дітей. Купання дітей при відсутності рятувальних постів заборонено. Заборонено пірнати з перил, запливати за обмежувальні буї, допускати безглузді витівки, подавати сигнали про необхідність допомоги заради жарту.

Порядок дій у випадку нещастя

    Потрапивши під пліт або човен, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

    Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; рятувати вплав одночасно кількох людей неможливо.

Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, яка пливе; водорості, що сковують рух плавця. У швидкій річці можна потрапити в сильну течію. Вона підхоплює плавця й починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до того часу, поки не спаде хвиля, потім зіскочити й вибігти за межу прибою.

    Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.

Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води в зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину й плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води й кличте на допомогу.

    Плавець, який заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і спробувати м’якими, спокійними рухами виплисти в бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути:

• переохолодження у воді;
• перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення чи безперервного плавання одним стилем;
• купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інше.

    У всіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання й вийти з води. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином:

• при відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак;
• при судомі м’язів литки необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою підігнути ногу в коліні поперед себе.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

 ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ

    Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто при нещасних випадках на воді трапляються переохолодження й утоплення.

    У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. За неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні:

    Необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. У цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище й вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега, можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку та інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно пірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

    В особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настоянки валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (вкутати й дати гарячого напою).

    Якщо потопаючий знепритомнів (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтального положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс випари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

    Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільне, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот. У разі, якщо свідомості, пульсу на сонних артеріях немає, наявні ознаки зупинки дихання, широкі зіниці, але немає трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо й потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:

• Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
• Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у серветку або носову хустинку, слід видалити з порожнини рота пісок, мул та інші чужорідні предмети.
• Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет у шийному відділі (це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
• Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є – продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається або підіймається надчеревна ділянка, повторіть усе з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот у рот”, а “рот у ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
• Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні – упоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, які синхронні натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
• У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань і натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє – 1:5.7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки пульсу на сонних артеріях.
• Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. У тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, незважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

 

 

Війна, що триває в Україні, демонструє безпрецедентні у світовій історії приклади героїзму як окремих громадян, так і цілих територіальних громад. Не лише міста, а й чимало сіл є справжніми форпостами духу. Минуло понад два роки, але війна триває… Наша громада і зараз потерпає від підступних обстрілів, на жаль, є зруйновані житлові будинки та об'єкти інфраструктури. Ми вистояли тоді і далі вистоїмо, бо щиро віримо в Збройні Сили України та  у Перемогу. Бо ми УКРАЇНЦІ, бо ми сильна нація, нація незламних і нескорених.

Слава, якої не хотіли. Слава, якої не прагнули. Але їх назви тепер знає увесь світ: Маріуполь, Херсон, Охтирка, Бахмут, Буча…Цей перелік незмірний. Упродовж двох років назви українських міст на сіл були на вустах цілого світу. Світлини з українських населених пунктів були на обкладинках найвідоміших газет і журналів.

Про міста України , які тепер знають усі континенти поговорили і у Орлівській філії Свеської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 «ліцей».

Учні, разом з учителями обговорювали подвиг кожного куточка країни, переглядали відео матеріали, мультфільми, які знайомили дітей з подвигом, який міг зробити тільки сміливий народ, НАЦІЯ НЕСКОРЕНИХ.

У закладі пройшов ряд заходів  присвячених героїзму і патріотизму як окремих людей, так і цілих міст та сіл. Учасники освітнього процесу знайомилися з переліком міст-героїв, та їх подвигом.

Учні 5 класу переглянули серію мультфільмів присвячену цій темі. Серед них: Київ, Чернігів, Миколаїв, Маріуполь, Одеса, та багато інших. Переглянути можна за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=MiL7GLnsFWQ - Київ

https://www.youtube.com/watch?v=RHrpAHPibbM – Чернігів

https://www.youtube.com/watch?v=yswbuhe7ZSg – Одеса

https://www.youtube.com/watch?v=adPrqVlmLYY – Крим

https://www.youtube.com/watch?v=utTmLIcjrS0 – Маріуполь

Учні середньої ланки переглянули фільм про місто-герой Сумщини – Охтирку https://www.youtube.com/watch?v=FJixTBvl0Tk

Також були проведені години спілкування: «Міста героїв. Сумщина. Тут народжується сміливість», «Міста герої. Як зараз виглядають Херсон, Харків, Ірпінь…»

Жорстока вiйна, що триває в Україні, демонструє безпрецедентні у світовій історії приклади героїзму та самовідданості нашого народу. Саме українські міста стали форпостом незламного духу та сили Української Нації.

«Не здамо України, Україна із нами,

Наша Державо, гордися синами.

Гордися своїми, Країно, дітьми.

За тебе, всім серцем, молимось ми!»

                                                  Вікторія Ковтун

 

 

 

 

 

 

Правила поведінки під час повітряної тривоги

У будівлі:

 взяти тривожний рюкзак;

 зайти в укриття (це може бути підвальне приміщення чи паркінг);

 якщо немає спеціального укриття, потрібно спуститися на нижчі поверхи будівлі та обрати безпечне місце (подалі від вікон).

 У будинку:

 важливо знайти місце за тримальною стіною (найчастіше це біля вхідних дверей);

 у жодному випадку не підходити до вікон;

 сісти на підлогу;

 накрити тіло й голову ковдрою чи іншими речами.

На вулиці:

 зайти в найближче укриття (часто в містах є позначки «укриття» або маршруту до нього).

 Якщо немає змоги знайти найближче укриття, то важливо:

 триматися на відстані від магазинів із вітринами;

 лягти на землю біля високого бордюру, бетонних блоків;

 закрити голову руками.

Якщо ви почули вибухи, залишайтеся в безпечному місці,

ü не підходьте до вікон.

ü не фотографуйте/не знімайте місце обстрілів.

ü не виходьте з укриття раніше ніж за 10 хвилин після відбою повітряної тривоги.

Що робити після сигналу повітряної тривоги?

Основний алгоритм — дії вчителя під час повітряної тривоги — розробило Міністерство освіти і науки України. Його оприлюднили на сайті МОН.

• Відповідальна особа вмикає наявну систему оповіщення закладу. 
• Учитель сповіщає учнів про загрозу, а батьків — про переміщення дітей до укриття.
• Необхідно організувати пересування двома колонами в приміщенні класу та швидко залишити кабінет.
• Для супроводу початкових класів можуть бути залученні помічники.
• Для швидкого надання медичної допомоги має бути залучений медичний працівник.
• Відповідальні особи після оголошення сигналу оповіщення мусять перевірити всі приміщення закладу на відсутність у них учасників освітнього процесу та працівників закладу, по завершенню перевірки прямувати до найближчого укриття.
• Учні, які перебувають на подвір’ї закладу, під час сигналу оповіщення повинні самостійно рухатися до найближчого укриття фонду захисних споруд.

Що робити в укритті?

• Відповідальні особи повинні допомогти учасникам освітнього процесу швидко та спокійно зайняти місця.
• Вчителі та відповідальні особи здійснюють необхідну підтримку, заходи для комфортного та спокійного перебування в укритті.

Після сигналу «Відбій тривоги»:

Вчителі та відповідальні особи слідкують за тим, щоб вихід усіх учасників освітнього процесу з укриттів здійснювався колонами або групами.

 

Порядок дій вчителя на випадок евакуації: 

• Негайно організуйте евакуацію дітей з будівлі школи. 
• Зберіть учнів і зробіть перекличку. 
• Проведіть учням короткий інструктаж щодо пересування школою у безпечне місце.
• Повідомте адміністрації школи, хто з учнів перебуває разом з вами, а хто відсутній.
• Дізнайтеся, які аварійні виходи обстежені й безпечні.
• Якщо відчуваєте запах диму, закрийте дихальні шляхи щільно згорнутим предметом одягу та виведіть учнів. 
• Коли прибудете на місце евакуації, зробіть повторну перекличку. 
• Повідомте адміністрацію школи про те, що дісталися безпечного місця. 

Інструкція татам і мамам, як поводитися під час повітряних тривог у школі:

• Будьте впевнені, що діти прямують до укриття, де є все необхідне для їхньої безпеки та комфортного перебування.
• Підтримуйте атмосферу взаємоповаги: не турбуйте вчителів без нагальної потреби, адже під час повітряної тривоги вони першочергово дбають про дітей.
• Пам’ятайте, що закінчення повітряної тривоги у школі синхронне з повідомленнями від держави, тож діти весь час мають перебувати в укритті.
• Поважайте правила школи, відповідно до яких може бути заборонено забирати дитину до завершення повітряної тривоги заради дотримання безпеки всіх учасників освітнього процесу.
• Якщо під час сигналу тривоги ви перебуваєте на території школи, дотримуйтеся загальних правил евакуації, адміністрація спрямує вас до підготовленого укриття.
• Пам’ятайте: під час повітряної тривоги педагог не має права відпустити дитину додому на прохання батьків.

Як діяти в разі сигналу тривоги на шляху до школи чи дому?

• Разом із батьками обрати безпечний шлях до школи та у зворотному напрямку.
• Обрати укриття, яке дитина зможе використовувати в разі сигналу повітряної тривоги.
• Учні мають рухатися тільки обраним маршрутом. Не зупинятися та не звертати зі шляху, визначеного батьками.
• У цей час не можна залишатися без необхідності на вулиці. Учень має якомога менше часу проводити поза стінами школи чи дому.
• Якщо немає можливості під час сигналу повітряної тривоги дійти до школи чи дому, дитина має зайти у визначене укриття.
• Школяр обов’язково повідомляє батьків та класного керівника про своє місцеперебування.
• Під час сигналу тривоги учневі не можна залишатися біля входу в укриття, треба зайти в середину.
• Дитина має знати, що по дорозі не можна торкатися невідомих або підозрілих предметів — це може бути небезпечно для життя.

Як вчителю готувати щодня учнів?

• Ознайомити їх із місцем розташування укриттів, правилами поведінки під час переміщення до укриття та перебування в ньому.
• Пояснити всі дії, передбачені Планом реагування на надзвичайні ситуації або Інструкцією закладу.

• Обговорити рюкзак безпеки: які необхідні речі школярі повинні взяти із собою в укриття.
• Встановити або переконатися, що встановлені покажчики напрямку руху до укриттів для швидкого та безпечного переміщення.

Як батькам готувати щодня школярів:  

• Поговоріть з дитиною про евакуацію у школі: дізнайтеся про її ставлення до цього та можливі страхи. Педагоги також проведуть бесіди, але важливо, щоб цей процес був двостороннім, а настанови, які дитина отримує від батьків та вчителів, не суперечили одна одній.
• Поговоріть про особисту відповідальність під час евакуації. Поясніть, що вчителі обов’язково супроводжуватимуть клас, але дитині так само важливо дотримуватися правил та прямувати з усіма до укриття.
• Необхідно пояснити дитині, що попри повітряну тривогу освітній процес триває, і не можна так просто залишати заклад освіти. Також варто нагадати дитині, що перебування поза межами укриття може загрожувати її життю та здоров’ю.
• Подбайте про те, щоб дитина володіла важливою інформацією: знала ваші контакти, свою групу крові, чи має хронічні хвороби тощо (наприклад, це може бути нашивка на шкільній формі для дітей початкової школи).

Як координувати дії зі школою?

• Ознайомтеся з безпековими правилами школи до початку навчального року, уточніть нюанси, які вас хвилюють, з адміністрацією чи вчителями.
• Надайте адміністрації всю необхідну інформацію: свої контакти й контакти тих, хто може забирати дитину зі школи, деталі про стан здоров’я дитини.
• Якщо в дитини є особливі потреби, ви хвилюєтеся про її фізичний чи ментальний стан, окремо проговоріть це з адміністрацією. Уточніть про медикаменти чи інші засоби, що необхідні дитині, узгодьте окремі канали комунікації з вами за потреби.
• Долучіться до загального каналу комунікації — розсилки/чату школи чи класу, щоб отримувати необхідні новини.